Блог вчителя історії та правознавства Пасеки Ярослава Віталійовича: Плакати

Формування навичок робот з плакатами і карикатурами

МЕТОДИКА РОБОТИ З ПЛАКАТАМИ

Плакат (нім. Plakat, фр. placard — об'ява, афіша, від plaquer — наклеїти, лат. placatum — повідомлення, свідоцтво) — різновид графіки. Одиничний витвір мистецтва. Лаконічне, помітне, найчастіше кольорове зображення з коротким текстом, виконане, як правило на великому аркуші паперу, виготовляється з рекламною, інформаційною, навчальною метою. Сучасний плакат — це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації. Плакат — барвисте рекламне видання великого формату.

При аналізі плакатів завжди слід пам’ятати і нагадувати учням, що плакат – особливий вид мистецтва. До того ж ідеологізованого мистецтва. Первинне призначення плакату – викликати певні, запрограмовані почуття, спонукати до певних дій. І ця мета досягалась і змістом і художніми засобами. В певній мірі завдання плакату було у впливі не тільки на свідомість, а й на підсвідомість глядача. Тому історична інформація, яка може бути здобута на підставі аналізу плакату може бути тільки опосередкованою. Це інформація про те, чого хотіла влада, якою вона бачила ідеального громадянина. Головним чином це інформація про ідеологію. Це обов’язково треба враховувати при роботі з плакатом, тому і питання обов’язково слід ставити такі:

- Які почуття повинен був викликати цей плакат?

- Кому він був спрямований?

- Наскільки, на ваш погляд, він був дієвим в цьому плані?

При роботі з плакатом обов’язково потрібно звертати увагу на текст, пам’ятаючи, що він є суттєвим елементом плакату. В деяких випадках його варто аналізувати окремо

Незважаючи на свою нібито простоту та певну художню примітивність, не слід забувати, що ця простота стала видимою після краху ідеологічних структур, які її живили. Людині, яка жила в минулому, в тому ідеологічному просторі було досить важко не піддатися впливові яскравих художніх образів, так само як нам сьогодні непросто протистояти рекламі, навіть якщо ми розуміємо сам механізм її дії.

Мій орієнтовний алгоритм роботи з плакатом має такий зміст:

1) назвати й датувати подію, якій присвячено плакат;

2) визначити, на чиє політичне замовлення та для якої аудиторії він створений;

3) проаналізувати зображені персонажі та іншу символіку плаката за такими

питаннями:

а) Яка фігура (об’єкт) є на передньому плані, а яка (які) — на задньому?

б) Які зображені фігури (об’єкти) є великими за розмірами, які — навпаки і

чому?

в) Які кольори використані і чому саме?

г) Сформулювати зміст, який має донести плакат.

МЕТОДИКА РОБОТИ З КАРИКАТУРАМИ

Карикатура, перекручений, перебільшений портрет людини чи події, що має за мету висміяти або дати інше зображення суб'єкта. Збереглися приклади класичного і середньовічного періодів. Художники 18,19,20 ст. часто використовували карикатуру як спосіб висміювання або сатири на суспільство чи політичних діячів.

Робота з карикатурою має певні нюанси. Карикатура більшою мірою відтворює індивідуальні погляди і переконання її автора.

Вони більшою чи меншою мірою можуть збігатися з певною офіційною позицією. Суб’єктивність карикатури полягає також у тому, що вона є відображенням поглядів певних соціальних або політичних груп. За самою своєю суттю вона інколи доводить ситуацію до абсурду, гіперболізуючи певні риси персонажа чи якість сторони окремого явища. За своїм задумом вона повинна викликати яскраві негативні емоції, а вони завжди сильніші, яскравіші, ніж позитивні. Тому з цим видом засобів наочності треба поводитись дуже обережно, адже карикатура за своєю суттю була зброєю, до того ж доволі небезпечною. Якщо під час аналізу фотодокументів існує загроза «пастки об’єктивності», то, аналізуючи карикатуру, можна потрапити в «пастку необ’єктивності». Учень підсвідомо може перейняти позицію автора, яка внаслідок своєї негативної образності й чіткості здатна витіснити інші позиції. Аналізувати ці твори слід особливо прискіпливо, намагаючись розглядати їх лише в комплексі з іншими карикатурами.

Як i у випадку з фотографiями, деякi iсторики використовували карикатури для аналiзу й iнтерпретацiї як першоджерело, тому сучаснi пiдручники містять серiю карикатур для iлюстрацiї окремих питань i тем, деякi пiдручники, особливо iз всесвiтньої iсторiї ХХ ст., включають карикатури, створені в рiзних країнах

На уроках iсторiї карикатури з iсторичної теми мають значну педагогiчну цiннiсть, оскiльки:

• вони дають можливiсть виробити уявлення про думики і настрої людей у

певний час;

• вони бувають настiльки ж ефективнi, як i текст; карикатури коротко

висвiтлюють суть питания (iнодi навiть бiльш ефективно);

• зміст карикатури пояснюється зображенням на нiй;

• карикатура вимагає вiдповiдного пояснення.

Ці принципи дають школяревi можливiсть аналiзувати ранiше отриманi знання за зображеним на карикатурi питаниям, подiєю чи особою. І якщо учні володіють знаннями, що дозволють їм установити факти чи розшифрувати інформацiю, а потiм пояснити її зміст, то наприкiнцi вивченя будь-якого питання візуальне джерело допоможе учням правильно розставити акценти.

Працюючи з карикатурою, слiд пам’ятати, що багато в чому ней вид матерiалiв схожий на пропагандистський плакат чи агiтацію, але бiльшою мiрою вiн демонструє авторську позицию щодо зображуваного.

Як правило, такі зображення мiстять негативне ставлення до події, факту, явища чи особи. Впливаючи на свiдовiдомiсть, такi матерiали западають у пам’ять саме сприйняттям позиції автора i можуть витіснити об’єктивну оцiнку, тому з таким документом слід працювати так, щоб учнi усвiдомили суб’єктивiзм автора та змогли пояснити, чому його позицiя є саме такою. Тому деякi поради будугь кориснi учням

По-перше, карикатурист робить припущення з приводу загальної ерудицiї читача, а iнодi i його полiтичних поглядiв. Учнi повиннi зумiти установити цi припущення, щоб зрозумiти витонченiсть карикатури.

По-друге, карикатури зазвичай висловлюють думки, а не історичну iнформацію.

По-третє, карикатурист в основному використовує гiперболу i сатиричний шарж. Вони можугь бути як позитивними, так i негативними.

По-четвертє, щоб досягти мети, карикатура повинна вiдповiдати сучасним нормам та умовностям, притаманним даному соцiуму. Якщо розглянути карикатури рiзного часу, то ми побачямо, що її норми й умовностi по-різному описують те, що вважається смішним i гiдним у карикатурному зображенні.

Використовую таку схему аналiзу iсторичних карикатур:

1. Чи можете ви впiзнати персонажiв, зображених на карикатурi?

2. Якщо це реальні люди, то назвiть їх i те, яке мiсце вони посідали в

суспiльствi на час створення карикатури.

3. Перевiрте дату створення карикатури. Якiй подiї присвячена карикатура?

4. Що ви знаєте про події, а також про персонажiв, зображених на карикатурi?